Експерт зауважує, що Європарламент не є “супер впливовим органом” і не ухвалює рішення, які є “супер обов’язковими” для всіх країн ЄС, натомість парламентські вибори у Франції матимуть більший вплив на Україну.
Із 6 до 9 червня проходили вибори до Європейського парламенту. Партія “Національне об’єднання” Марін Ле Пен, яка симпатизує Росії, здобула 31,4% голосів у Франції, що більш ніж удвічі перевищує 14,6% голосів за список президента Франції Еммануеля Макрона, а лівоцентристські та соціалістичні кандидати набрали 13,8%, що змусило Макрона розпустити парламент країни й оголосити дострокові вибори.
Водночас канцлер Німеччини Олаф Шольц відхилив заклики до дострокових виборів, але всі три партії в його коаліції продемонстрували серйозні електоральні втрати, а його Соціал-демократична партія отримала найгірший за всю історію загальнонаціональний результат. Явним же переможцем стали правоцентристські християнські демократи – ХДС/ХСС (30%), а права і доволі проросійська “Альтернатива для Німеччини” посіла друге місце з 16%, що є найкращим результатом в історії партії.
Чи вплине нова розстановка сил у Франції та Німеччині на підтримку України? Ілія Куса, аналітик-міжнародник “Українського інституту майбутнього”, у коментарі УНІАН окреслив перспективи стосунків Києва з Берліном і Парижем.
Чи вплинуть вибори в Німеччині та Франції на підтримку України?
Фундаментально вони не вплинуть на нас. Тому що політична конфігурація в Європарламенті не змінилася. Судячи з результатів виборів, три основні, мейнстримні партії – Європейська народна партія, соціал-демократи і ліберальна фракція “Оновлюючи Європу” – по суті, центристи, і в них є проста більшість у Європарламенті. Вони, найімовірніше, сформують коаліцію між собою, як це було до цього. Якщо їм потрібна абсолютна більшість, – вони можуть приєднати ще й одну, будь-яку одну з фракцій, які ще пройшли до Європарламенту – “Зелених”, “Консерваторів і реформаторів”. Тобто загалом я не бачу якихось різких зрушень. Попри посилення позицій крайніх правих і крайніх лівих.
Єдиний момент, який може змінити політичну ситуацію в ЄС, – якщо всі вкрай праві або правоконсервативні, правопопулістські партії раптом зможуть об’єднатися і матимуть понад 230 голосів, що дасть їм змогу певні рішення блокувати або затягувати їхнє ухвалення. Але об’єднання малоймовірне, тому що вони між собою досить складно домовляються. Тобто вони зможуть заважати, можуть торгуватися і якісь речі затягувати на рівні Європарламенту, але це все одно не дасть їм змоги блокувати всі рішення.
Це, в принципі, єдиний сценарій, за якого щось може змінитися. Європарламент, як відомо, не є надвпливовим органом, він не ухвалює рішень, які є обов’язковими для всіх країн ЄС, – більшість рішень Європарламенту мають декларативно політичний характер. І, відповідно, я б не переоцінював його роль у принципі.
Вибори у Франції матимуть більший вплив на нас. Оскільки йдеться про те, чи збережеться нинішній уряд. А точніше, чи збережеться вплив нинішнього уряду Еммануеля Макрона, який є дружнім для нас, і, в принципі, нас підтримує і буде підтримувати, чи, якщо перемогу здобуде опозиція на чолі з Марін Ле Пен, буде підвішена ситуація, коли в парламенті будуть домінувати праві Ле Пен, а уряд залишатиметься за Еммануелем Макроном разом з адміністрацією президента.
І це, найімовірніше, постійно призводитиме до політичних конфліктів, через які, своєю чергою, можуть затягуватися ухвалення певних рішень. Зокрема рішень, що стосуються військової та фінансової допомоги Україні, оскільки Ле Пен є скептиком з питань підтримки України. Принаймні, вона виступає за те, щоб скорочувати цю допомогу.
Повертаючись до Європарламенту: чому в Росії стільки уваги приділили цим виборам? Зокрема, видання Politico писало, що там відкрито кепкують з Макрона і канцлера Німеччини Олафа Шольца після виборів до Європарламенту.
Меседж росіян зрозумілий: вони б хотіли, якби до влади в Європі прийшли вкрай праві, які є скептиками в питаннях підтримки України. Зрозуміло, це їхній інтерес, але цього не сталося і не станеться.
Їхня інформаційна кампанія завжди заточена під критику тих політичних урядів, які їм не подобаються. Більшість європейських нинішніх урядів у країнах ЄС їм не подобаються, оскільки вони підтримують Україну. Тому логічно, що вони сміятимуться над чим-небудь, що буде погано для Макрона, Шольца, Ріші Сунака, Педро Санчеса, кого завгодно. Для них, у принципі, європейський політичний мейнстрім вважається недружнім і неприйнятним.
Факт у тому, що ті політичні сили, які симпатизують Росії, – вони маргінальні в Європі і вони ніколи не прийдуть до влади. Тим більше, навіть якщо вони посилять свої позиції, вони не матимуть стільки впливу, щоб в односторонньому порядку змінювати політику цілих країн. Тобто вони можуть затягувати рішення, створювати якісь коаліції, які заважатимуть. Але не більше.
